У п’ятницю, 25 листопада 2022 року, викладачі кафедри політології факультету гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі Борис та Віра Дем’яненки, Тетяна Прядко, Алла Рубан взяли участь у засіданні міжнародного круглого столу на тему: «Голодомор в Україні 1932-1933 рр.: Постгеноцидний синдром».
Віра Дем‘яненко кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Університету Григорія Сковороди в Переяславі виступила з доповіддю на тему «Голодомор в Україні: Глобальний вимір». Вона акцентувала увагу на глобальному та віддаленому контексті Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Злочини, учинені проти людяності, які стають відомими усьому світові, безумовно, впливають на моральні наративи поза кордонами і географічними бар’єрами. Вони указують на межі гуманізму й людської порядності.
«Коли йдеться про геноцид у глобальному масштабі, більшість людей згадує Голокост. Він став мірилом абсолютного зла й таким його вважають навіть люди, яких трагедія зовсім не торкнулася. Такий феномен Голокосту зумовлений його публічністю, постійному згадуванні у ЗМІ. Натомість, Голодомор стався в закритій країні, тут відбувався перманентний «тихий» терор. СРСР був країною, у якій усім запрошеним зарубіжним репортерам і дипломатам влаштовували спеціальні «тури». Під час таких поїздок їм показували квітучі міста й села, де місцеві жителі були задоволені й щасливі, тому що велика комуністична партія і мудрий вождь Й. Сталін забезпечили їх усім необхідним для щастя трудящої людини. Таким чином, радянське керівництво використовувало тодішніх лідерів громадської думки західного світу, фактично монополізувавши інформацію про стан справ у СРСР, спотворюючи її на свою користь» – зазначила Віра Миколаївна та додала, що журналісти, письменники стали інструментами, які використовував комуністичний тоталітарний режим для обмеження інформації про Голодомор, транслювання викривлених і вигідних для режиму відомостей про стан справ у СРСР, маніпулювання громадською думкою західного суспільства.
Досвід Голодомору показує, що медіа та публічність можуть бути як засобом маніпуляції, так і потужним інструментом розвінчання міфів і поширення правдивої інформації про Голодомор як геноцид українського народу. Російська Федерація, як правонаступниця СРСР, визнала факт голоду, але категорично відмовляється визнавати Голодомор геноцидом українського народу. Так само вона не визнавала анексію Криму, окупацію окремих районів Донецької та Луганської областей, а сьогодні не визнає великі втрати цивільного населення й злочинні дії російських військових в Україні через розв’язану нею повномасштабну війну. Але сьогодні українське суспільство не ізольоване, активні інформаційні атаки українських політиків, дипломатів, журналістів, громадянського суспільства, науковців, лідерів думок та ін. у засобах масової комунікації, організація візитів провідних західних політиків на території, зруйновані російськими окупаційними військами, змінили ставлення до подій російсько-української війни і західні політики (навіть ті, що довго не могли визначитись) нарешті впевнено зайняли проукраїнську позицію.
Наразі очевидним є те, що не тільки моральний, етносоціальний, а і геополітичний вимір трагедії Голодомору 1932-1933 рр. має бути важливим уроком для всього світового співтовариства в контексті не лише перемоги України у визвольній війні проти рф, а й у конструкції майбутнього цивілізації на засадах цінностей гуманізму й свободи. Комунізм як і «рашизм» з усіма їхніми злочинами повинні бути засуджені міжнародним трибуналом.
Пресцентр кафедри політології