Учора, 23 листопада 2021 року, кандидат історичних наук, доцент кафедри публічного управління та адміністрування і кафедри політології факультету гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій Леся Коцур та доктор філософії, викладачка кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін факультету історичної та соціально-психологічної освіти Руслана Потапенко відвідали Інститут історії НАН України та долучилися до круглого столу «30-ліття незалежності України: здобутки та проблеми». Про що говорили та до чого дійшли – у огляді сковородинівських учасниць заходу.
На початку зустрічі до учасників заходу звернулися організатори конференції на чолі з директором Інституту історії НАН України Валерієм Смолієм, які окреслили актуальність проблематики представленої до обговорення. Надалі вступну доповідь «Відновлення незалежності України в контексті «закону зменшення диктаторів» Мерла Фейнсода» представив Віктор Даниленко (Інститут історії України НАН України). Оцінюючи 30-річний досвід української незалежності, він звернув увагу на те, що процес переходу від тоталітаризму до демократії потребує часу. Також на думку автора, тоталітарна спадщина є причиною того, що в Україні сформований дуже малий відсоток національно-демократичної еліти з державницьким типом мислення. Додатковим гальмівним чинником для поступу України автор називає відсутність економічних свобод.
Не менш змістовною була доповідь Георгія Касьянова (Університет ім. Марії Кюрі-Склодовської в Любліні), який студіював на тему «Громадянин та держава: проблема взаємної довіри як виклик державності». Зокрема, доповідач привернув увагу присутніх до того, що починаючи з середини 1990-х рр. в Україні помітно тенденцію до зниження рівня довіри громадян щодо державних інституцій. Автор зауважує, що така проблема притаманна не лише Україні, а й іншим державам. Проте тут є певні відмінності: якщо закордоном ця проблема обумовлюється надмірною бюрократизацією державних інституцій та недостатньою ефективністю, то в Україні ці причини переважно пояснюються суспільним розпачем. Як приклад, спікер наводить дані про те, що перед президентськими й парламентськими виборами підтримка державних інституцій поволі зростає, проте після утвердження тих чи інших політичних сил при владі вона починає гаснути через невідповідність задекларованої позиції й практичних дій. На думку автора, криза довіри суспільства до державних інституцій може бути серйозним викликом для української держави.
Леся Коцур (Університет Григорія Сковороди в Переяславі) презентувала доповідь на тему «Роль парламентів у державотворчих процесах Литви та України: порівняння досвіду першого десятиліття незалежності». Порівнюючи державотворчу діяльність законодавчих органів обох країн (Литовського Сейму та Верховної Ради України), доповідачка зупинилась на діяльності парламентів обох країн упродовж 1990-х років (презентаційний матеріал додається).
Олександр Коляструк (Інститут історії України НАН України) представив доповідь на тему «Політична еліта та державні інституції в пострадянській Україні: сподівання суспільства, мрії політиків, виклики і результати». Розкриваючи проблему елітотворення в Україні, він звернув увагу на спадок, котрий дістався Україні від радянської політичної системи. Передусім мова йде про формування політичних сил і партій, орієнтованих на лідера. При цьому автор зауважив на тому, що надалі політичні еліти пройшли шлях деідеологізації та дрейфували в бік фінансово-промислових груп. Загалом процес елітотворення в Україні автор схарактеризував мовою класиків, приблизна суть якої зводиться до того, що нова-стара політична еліта хотіла все робити по-новому, але вміла діяти лише по-старому, що стало серйозним викликом для української державності.
Олександр Андрощук (Інститут історії України НАН України) розкриваючи тему своєї доповіді «Від радянського централізму до пострадянської децентралізації: досвід реформування територіального устрою України (1990-2020)», звернув увагу присутніх на те, що упродовж останніх 30 років в Україні велися дискусії навколо декількох підходів щодо зміни АТУ. Зокрема, він розкрив суть таких підходів як «променевий», федералізації та модель адміністративної реформи, яку намагався реалізувати віцепрем’єр з питань адміністративної реформи Роман Безсмертний у середині першого десятиліття 2000-х років. Суттєвим доповненням до доповіді виявились рефлексії Руслани Потапенко (Університет Григорія Сковороди в Переяславі), яка водночас є депутатом міської ради Переяслава й має пряме відношення до впровадження сучасної моделі децентралізації. Руслана Михайлівна поділилася думками щодо проблем, з якими зіштовхуються новостворені громади, зокрема посиленням монополій місцевих бізнес-еліт.
Віталій Лозовий (Національний інститут стратегічних досліджень) привернув увагу учасників круглого столу до проблеми використання історії для легітимації сепаратизму на Донбасі. У своїй доповіді він окреслив провідні історичні наративи, які активно просувалися російською пропагандою упродовж останніх 30 років, а саме: спекуляції довкола Другої світової війни, до якої вразливим виявилося населення Донбасу; ярликів «фашизму», які систематично навішувалися на представників політичної еліти державницького спрямування та ідей панславізму, завданням яких було формування у свідомості українського суспільства концепції єдності «трьох братніх народів». Нині ці наративи доповнюються концепцією «Новоросії» та окремішної «донбаської ідентичності», завданням якої є тотальна деукраїнізація регіону.
Олександра Гайдай (Український інститут) представила доповідь на тему «30-річчя Незалежності крізь призму культурних та історичних проєктів». Вона звернула увагу на те, що більшість цих ініціатив реалізуються в контексті різноманітних фестивалів і концертів в рамках Українського інституту, Українського культурного фонду та Українського інституту національної пам’яті. Водночас зупинилась на контент-аналізі найбільш знакових проєктів до Дня незалежності таких як: «Наші 30», «Обличчя незалежності», «Кримські татари та українці: віхи спільної боротьби», «Крим. 25 років боротьби за Україну», «Дефолт | Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» О. Зіневича, «10 Днів незалежності України» та «30 знакових книг незалежності».
Андрій Бульвінський (Інститут всесвітньої історії НАН України) проаналізував вплив України на процеси у пострадянських державах. У ході розкриття доповіді він виокремив низку таких чинників:
1) Історичну роль всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., який закріпив невідворотність розпаду СРСР;
2) Відмову від ратифікації договору про створення СНД, унаслідок чого було покладено початок формування альтернативних геополітичних утворень на кшталт ГУАМ;
3) Чинник «кольорових революцій», зокрема Помаранчевої, у результаті якої світова спільнота заговорила про четверту хвилю демократизації у світі. На додаток, саме після Помаранчевої революції було підірвано монопольне домінування РФ на пострадянському просторі та створено передумови для геополітичної конфронтації;
4) Революцію гідності, яка змінила доктринальне ставлення до України із «дружнього» на вороже;
5) Створення Православної церкви України (ПЦУ), яка суттєво нівелювала просування російських церковних наративів, зменшила її розміри та сферу впливу.
Володимир Головко (Інститут історії України НАН України) рефлексував на тему «Українсько-китайські відносини у новітній період: стан вивчення проблеми». У цьому контексті важливою є думка автора щодо відсутності комплексних досліджень з окресленої тематики. Також доповідач звернув увагу на зміни у практиці економічного співробітництва – якщо у 1990-х рр. Україна мала більше дивідендів від цієї співпраці, то нині ситуація дрейфує у протилежному напрямку через просування китайських економічних інтересів крізь призму інвестиційних проєктів. Володимир Головко схильний вважати, що у цій площині Україна повинна приділяти підвищену пильність й реалізувати її з позиції національних інтересів.
Не менш актуальними виявилися доповіді Тараса Шульги (Інститут історії України НАН України), який висвітлив досвід участі кримських татар у представницьких органах Автономної Республіки Крим 1991-2002 та Сергія Падалки (Інститут історії України НАН України), який студіював на тему «Формування Російською Федерацією політики просування економічних інтересів в Україні (1990-і роки)». У контексті останньої доповіді увагу автора було зосереджено переважно на просуванні російських інтересів крізь призму енергетичних ресурсів.
Конструктивна дискусія учасників круглого столу свідчить про те, що державне будівництво України має низку незаповнених лакун, які ставлять перед істориками завдання щодо пошуку нових шляхів і підходів для їхнього заповнення. Дякуємо за запрошення та закликаємо кожного до наукових пошуків та свідомих компетентних виявів активної громадянської позиції.
Леся Коцур & Руслана Потапенко